До юридичної компанії Spravar звернулась приватна медична установа (відповідач), до якої міською радою (позивач) був поданий позов до Господарського суду Донецької області про дострокове розірвання договору оренди приміщення, в якому відповідачем надавались медичні послуги населенню.
В обґрунтування позовних вимог позивач послався на виникнення істотної зміни обставин, що в силу положень частин 1 та 2 ст. 652 Цивільного кодексу України, є підставою для дострокового розірвання договору оренди з клієнтом Spravar. Істотною зміною обставин, на думку позивача, став прийом на роботу 15 нових фахівців, що призвело до необхідності у використанні орендодавцем спірних приміщень для власних потреб. Крім того, у позовній заяві міська рада як на додаткові підстави дострокового розірвання договору оренди також наполягала на нібито порушення клієнтом Spravar суттєвих умов договору оренди.
Адвокатом компанії професійно здійснено захист інтересів клієнта в судах першої та апеляційної інстанцій, та як наслідок, ухвалення судового рішення на користь клієнта Spravar, а саме Господарським судом Донецької області ухвалено рішенням про відмову у задоволенні позовних вимог міської ради в повному обсязі, яке було залишено в силі Східним апеляційним господарським судом.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, судовими органами зазначено, що Цивільний кодекс України базується на принципі обов`язкового виконання сторонами зобов`язань, прийнятих на себе за договором. Можливість розірвання договору у зв`язку з істотною зміною обставин, з яких сторони виходили при укладанні договору, Кодекс пов`язує з певними визначеними випадками, на які безпосередньо вказується в ст.652 ЦК України.
Позивачем не надано до суду доказів настання «істотної зміни обставин», як то прийняття на роботу 15 нових фахівців саме після укладення договору оренди з клієнтом Spravar, а також вжиття заходів щодо виявлення вільних приміщень з метою їх розміщення тощо.
Крім того, суд вважає недоведеними доводи позивача про порушення клієнтом Spravar істотних умов договору, а тому наведені обставини також не можуть слугувати підставою для розірвання договору оренди майна комунальної власності територіальної громади.
Як зазначено в судових рішеннях, укладаючи договір оренди майна комунальної власності територіальної громади, відповідач мав очікувані сподівання на дію вказаного договору оренди протягом визначеного в ньому строку та, відповідно, використання переданого за цим договором приміщення для ведення своєї господарської діяльності з метою отримання прибутку.
Таким чином, право клієнта Spravar у вигляді майнового права (права оренди), також є об`єктом правового захисту згідно зі ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та національного законодавства України.
За наведених обставин, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позовних вимог міської ради до клієнта Spravar про розірвання договору оренди майна комунальної власності територіальної громади.